Про себе

 Каламєєць Надія - замріяний художник, ілюстратор, творець креативних речей. Проживаю в місті Києві. Надихаюся кавою, сутінками та чимось дивним і незбагненним.

Работи

Трохи про себе: Інтерв'ю у блозі "Казкарка".

Трохи про себе: Інтерв'ю у блозі

Надя Каламєєць: живопис з ароматом кави й шоколаду
09/07/2012 kazkarka

“Казкарка” публікує інтерв’ю з молодою київською художницею Надією Каламєєць. Її ілюстрації до дитячих книжок стали своєрідним відкриттям року. Барвисті, сповнені романтикою кави й шоколаду, добре впізнавані, вони запам’яталися українському читачеві не тільки з “Шоколадних віршів про кохання”, але й із першої церемонії української премії в галузі дитячої літератури “Великий їжак”. Розмовляла з художницею Валентина Вздульська.


Надю, продовж, будь ласка, речення: “Надія Каламєєць – це художниця, яка…”


- …втілює свій внутрішній світ у малюнках. Захотілось сказати саме так, бо я малюю світ таким, яким його бачу.


Зовсім недавно ти працювала над “Шоколадними віршами про кохання”. Розкажи трішки про цю роботу.


- О, це були кілька тижнів чистого задоволення! Адже шоколад та кава – моя найулюбленіша тема.
Ще до того, як я стала ілюстратором, у багатьох моїх картинах фігурували шоколадно-чайно-кавові сюжети. Після того, як Мар’яна Савка – письменниця, поет і головний редактор “Видавництва Старого Лева” – побачила мої малюнки, їй прийшла ідея зробити книжечку з солодкими поезіями до дня святого Валентина спеціально для Львівської майстерні шоколаду. Так і почалася моя робота над цим проектом. За той час було випито багато літрів кави та з’їдено багато шоколаду)
За вікном була зима, а в колонках грала ірландська музика та балади.

У приватному житті ти така ж, як твої картини? Різнобарвна й романтично-казкова? Чи може, зовсім навпаки? Я довідалася, що ти любиш танцювати…

- Дехто з моїх друзів каже, що я точнісінько така ж, як і герої моїх картин. Не можу з цим не погодитись

Страшенно люблю яскраві та незвичайні поєднання кольорів (з чим і експериментую на собі), а життя для мене – це справжнісінька казка. Знаю, що яким ти бачиш світ, таким він для тебе і є. Після закінчення університету перейшла на суто творчий спосіб життя: малюю, граю в театрі, трохи музикою займаюсь і танцюю. Так, танцювати я дуже люблю.

А ще моє життя спонтанне. Дуже люблю мандрувати та кудись їздити.

У  своєму блозі ти написала: “У мене сформувалася така традиція: щоразу перед тим, як відносити у видавництво проект, я розкладаю малюнки на своєму дивані та роблю сімейне фото”. Розкажи трішки про те, як ти твориш.


- Я малюю у своїй кімнаті на підлозі чи на ліжку, чи за столом (переміщуюсь під настрій)). Поруч на барабані стоїть ноутбук, там завжди грає музика.

Я не починаю роботи, поки не прийде натхнення, малюю в голові різні образи, варіанти, слухаю відповідну музику, дивлюсь різні фотографії або картинки. При необхідності іду гуляти в натхненні місця. Та зазвичай ідеї мене так “завалюють”, що доводиться їх записувати.

Частіше за все я малюю “заходами” по кілька днів, а то й тижнів. Як “пропре”, можу просто днями й ночами не вилазити з кімнати.

А ще частенько намагаюсь “побувати в шкурі” персонажів, котрих зображую, побачити все їхніми очима: розпиваю чаї на підлогах, бігаю по полю в сутінках. Бувало й дахами стрибала)

Як до тебе прийшло малювання?

- Малювання разом зі мною з раннього дитинства. Скільки себе пам’ятаю – малюю. Маленькою любила сідати на ручку крісла за підвіконня, де лежала стопка паперу, там сиділа годинами, замальовуючи аркуші різними образами, персонажами, пейзажами та всім, що прийде в голову. Але фарбами почала малювати в 16 років. По-перше, тоді я познайомилася з чудовою художницею Оксаною Шапкаріною. Від її картин віє легкістю, позитивом та безмежним бажанням малювати. На мої слова, що я хочу малювати фарбами та не вмію, вона відповіла “Хочеш – то просто візьми фарби та малюй”. І одного ранку я прокинулась і намалювала те, що мені наснилося. То була моя перша картина.

Відколи працюєш як ілюстратор? Як усе почалося?

- Я завжди мріяла бути ілюстратором. Це незрівнянне відчуття, коли виходить книжка з твоїми малюнками! Люди можуть купувати її, читати. А можливо комусь вона не просто підніматиме настрій, а і змінить життя, наштовхне на важливу думку чи ідею.

Отже почалося з того, що у 21 рік я написала на імейл кільком видавництвам листа в стилі “Мене звуть Надія, і я мрію стати ілюстратором”. Яким же було моє радісне здивування, коли зранку мені прийшла відповідь із двох видавництв! Щоправда, ілюструвати почала аж через рік після того, але з тих пір я не втрачала віри в себе.

Якщо художник і письменник чи поет разом роблять книжку, чому про художника говорять менше? Це ображає?

- Особисто мене це не ображає. Врешті решт на першому місці у видавництвах стоїть саме література, заради неї й виходять книжки. А якщо художник має талант, цікавий стиль та багато картин, то по ньому випускають окремі артбуки. Крім того, деякі літературні творіння настільки вражають та захоплюють, що просто виникає бажання вкласти частинку себе у твір, зробити будь що, аби його прочитала якомога більша кількість людей.

Секрет хорошої ілюстрації?

- Це, безумовно, натхнення. Якою б складною не була тема ілюстрації, якщо прийшло натхнення – я за неї вже не хвилююсь, бо знаю, що все вийде

Від того натхнення не хочеться ні спати, ні їсти, бажаєш лише одного – довести картину до кінця. І врешті решт настає момент, коли малюнок ніби оживає.

Є якісь речі, які художник ніколи не повинен робити?

- Для мене таких речей нема. Митці на те й митці, що в них немає меж, що вони крилаті, розгорнуті та летючі.
Але я б сказала, що художник не повинен втрачати віри в себе та не повинен зациклюватись на думці інших, впадати в залежність.

Твої найближчі плани та “професійна” мрія?

- Ще півроку тому моєю професійною мрією було стати ілюстратором зараз я просто хочу далі малювати, випускати ще більше дивовижних книжок, ще більше розкриватися. Я мрію, щоб досить було просто подивитися на мої малюнки – і в людей піднімався б настрій, вирішувались проблеми, життя набирало барв.

Трохи згодом хочу викупити власне приміщення в центрі Києва та ще одне у Львові й зробити постійні виставки картин. А далі – досконалість не має меж

Довідка:

Надія Каламєєць народилася 13 травня 1989 року в Києві. Здобула фах психолога в НПУ ім. М.П.Драгоманова (2006 – 2011). Малювати вчилася сама, та ще в третьому класі півроку-рік ходила в художню студію. Перша виставка відбулася в університеті 2010 року, це були не самі картини, а їх роздруковані фотографії. Того ж року була виставка в київській кав’ярні. 12 лютого 2012 року вийшла книжка з ілюстраціями Каламєєць “Шоколадні вірші про кохання” Видавництва Старого Лева. 25 травня 2012 року відбулася урочиста церемонія нагородження переможців літературної премії “Великий Їжак”, де картини Надії вручали в якості дипломів. Іще дві книжки з ілюстраціями художниці вийдуть друком восени 2012 року (видавництво Грані-Т).

Комментарии:
TOP! © Copyright 2013 — 2016.
FOLLOW ME:
FACEBOOK
VIMEO
FLICKR
TUMBLR
TWITTER